«Люди змінюються. Той чоловік, що писав роман «Доктор Сон», дуже відрізняється від того добромисного алкоголіка, який був написав колись «Сяйво», хоча обидва залишаються зацікавленими в тому ж самому:
Show more розповісти карколомну історію» © Стівен Кінг
Книга, за яку я боявся братися, бо продовження зазвичай не виправдовують покладених на них сподівань, а після прочитання «Сяйва», яке є одним з моїх улюблених романів, сподівання були ого-го! Не бажаючи схопити спойлер, анотацію до книги я не читав, тож очікував побачити пряме продовження першої історії з поверненням до кінця сімдесятих, але вийшло все зовсім не так: після кількох сторінок розкачки автор стрімко переніс читача в сучасний світ.
І одразу ж розбив моє серце на шматки, показавши, наскільки можуть змінюватися люди під вагою страшного минулого й своїх демонів, яких дехто мусить усюди носити з собою. «Інколи ми просто помиляємося» – говорить Кінг, і мені було дуже боляче усвідомити, що це таки правда. До того ж, це «інколи» стається доволі часто, особливо якщо стосується персонажів Стівена.
Що відчувають люди, які росли в родині алкоголіка? Як це впливає на їхнє майбутнє й чи здатні вони оговтатися від дитячої травми? Що може підштовхнути людину до алкоголю, а що, навпаки, назавжди відвадити від нього, хоч яким би сильним не було бажання випити? Звичайно, кожен живе своїм життям і творить власну історію, але на прикладі своїх героїв Кінг сповна відповідає на ці питання. А ще розказує нам, які таємниці весь цей час приховував від нас Джек Торренс.
Чи є «Доктор Сон» гідним продовженням легендарного «Сяйва»? Важко сказати. Нові персонажі не викликають таких емоцій, як родина Торренсів у першій книзі. За винятком, звичайно, Кончетти Рейнолдс, від неї я був у захваті, і гадаю, вам вона теж обовʼязково сподобається. Атмосфери «Сяйва» більше немає, але все в цьому світі змінюється, і це насправді нова історія, хоч вона й перегукується повсякчас з книгою сімдесятих. Якщо ви не є прихильником Стівена Кінга, я не стану захлинаючись радити вам цю книгу. Вона цікава й моторошна, але порожні демони – це зовсім не те саме, що номер 217, і їхня поява – не той момент, який я памʼятатиму ще багато років, прагнучи повертатися до нього знову й знову. А ось що я памʼятатиму, то це два слова:
«Цукейки»
«Мама»
8/10
«Деякі речі ти можеш замкнути до скриньок, але не спогади. Їх ніколи. Вони-то й є справжніми привидами»
#skUAclub #СтівенКінг #StephenKing #Кінг #DoctorSleep #ДокторСон