3,066 posts

hello🤞
7 people reacted
239 views
Ми з тобою приречені бути в квітні,
Свої руки зігрівати в його водоймах,
В них знаходити всі затонулі відповідіShow more
На питання, поставлені напередодні.

Вечорами зникати на розі вулиць,
Легко вмовивши їх в один бік дивитись.
І в точках зіткнення явищ, що там відбулись,
Залишати фігури з квіткових китиць.

В лісі темному бути години поспіль,
Щоб виходити з нього новими вранці,
Там зібравши для двох наших мікрокосмів
Повні кошики ягідних ренесансів.

Не вдаватись до вивчення траєкторій,
Геть до всього, що має підтекст бінарний.
Та в плейлистах залишити на повторенні
Ланцюг вибухів, склеєних календарно.

Гарне місто, напрочуд своє, первинне.
Не шкодує всім збігів, добра і справджень.
В ньому ти шлях свій креслиш із гір лавиною
Й моє темне бездашшя вкриваєш справжнім.

І я справжнім лишаюсь всуціль відтоді,
Консервований в радості заповітній.
Й трохи більше світил тепер денно сходить
Там, на гострому розі тебе і квітня.

Пилип Лавров
4 people reacted
571 views
#6_день

Привычка сбегать из дома с наступлением лета, Show more
Без документов, в костюме ребёнка,
Где-то между рёбрами ночи и горлом рассвета,
Становясь для одних кумиром, для других — подонком.

По зову природы взбираться на тощие ели-ракеты,
Ловить поцелуи с пунцовых губ мака.
Бежать, полосуя разрезами тело, сквозь злаки, раздетым,
Искать в синем небе созвездия Зодиака.

Падать в траву навзничь, плавать глазами в кронах,
Прочувствовать каждое слово премудрых сосен.
Плести с шелкопрядом, утопая в его узорах,
Наблюдать в изумлении за фокусом цветоноса.

Колесить автостопом по оживлённым трассам,
В руслах рек принимать процедуры холодной ванны,
На бездорожье свыкаться с толчками и тряской,
Пересекаться с такими, как я, бродягами Дхармы.

Восходить на вершину ближе к необитаемости,
Избавляться от тленности бытия в безлюдье,
Расшифровывать новые чудеса и тайности,
Вдыхать чистый воздух гор полной грудью.

Привычка сбегать из дома с наступлением лета,
Выбираться подальше от барахла солидного.
Возвращаться ближе к зиме воспетой,
Со жжёным волосом, да загаром битумным.

Жё
0 people reacted
396 views
Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам’ять змиває всі голоси,
адже пам’ять не пам’ятає жодних імен, жодних назв, Show more
але ти все одно згадуй, згадуй про кожного з нас.

Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
навіть якщо тобі це не подобалось – згадуй про це,
навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,

навіть якщо не зможеш згадати наших імен,
і якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
мова наших освідчень,
біографії наших святих,
кількість у наших будинках зброї, вина і книг.

Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
згадуй, хоча б між іншим,
хоча б когось.

Згадуй, як ми ловили твої слова,
згадуй наші поразки й наші дива,
нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.

Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак –
скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.
0 people reacted
396 views
Стільки дощу не вмістить жодна весна.
Добре було б пам’ятати всі імена.
Добре було б вчасно піти й не шкодувати, йдучи. Show more
Добре було б уміти.
Я не вмію.
Навчи.

Але поки що ночі розмоклі, як сірники.
І обпікає дотик до твоєї руки.
Обпікає вуличне листя й нічні вогні.
Поясни, як ти дихаєш на такій глибині.

Добре було б тішитись, що все є таким, яким є.
Добре було б відчувати життя, розуміючи, що воно твоє.
Відчувати його, прокидаючись зранку і засинаючи уночі.
Добре було б не думати про тебе.
Я не вмію.
Навчи.

Але це повітря в травні – різке, як скло.
Я знаю – тобі заважає те, що з тобою було.
Я знаю, як ти боїшся серця свого.
Я знаю – насправді ти хочеш саме цього.

Стільки дощу – а його несе і несе.
Я знаю все, що потрібно тому, хто знає все.
Дерева над головою. Темрява на плечі.
Я знаю все.
Я готовий вчитися далі.
Навчи.
1 person reacted
346 views